Окупація та злочини Більшовиків

Окупація Росією та Злочини Більшовиків. Від Підпису Співдружності до Загибелі Незалежності

Україна: Під Тінню Окупації Росією та Переслідування Більшовиками

Україна завжди була об’єктом історичних подій і турбулентностей, та історія цієї країни нерозривно пов’язана із страшними трагедіями, які її вразили. Ця стаття торкнеться обраного під заголовком аспекту історії України – окупації Росією та злочинами більшовиків, що сталися у різні періоди.

Радянська окупація України — процес військового, політичного та культурного захоплення українських земель Радянським Союзом/РРФСР протягом 1917—1991 років після повалення монархії в Російській імперії, програшу УНР у радянсько-українській війні та приєднанням західноукраїнських земель до складу СРСР згідно з домовленостями 1939 року за пактом Молотова — Ріббентропа з нацистською Німеччиною. Характеризується створенням на її територіях більшовицько-радянських маріонеткових держав — РУНР, УСРР, ГСРР. Процес супроводжувався червоним терором, голодоморами, репресіями, депортаціями, розстріляним відродженням, тотальним зросійщенням тощо. 22 червня 1941 року нацистська Німеччина напала на Радянський Союз і окупувала Україну. 17 липня 1941 р. Третій Рейх створив на території України Райхскомісаріат Україна на чолі з Еріхом Кохом. У результаті вступу Червоної Армії в Україну в 1943—1944 рр. Радянський Союз відвоював усі українські території, повернувши їх до свого складу. Радянська «анексійна окупація» України тривала до серпня 1991 року, коли Україна відновила свою незалежність, ухваливши «Акт проголошення незалежності України».

Зараз в Україні в академічному і публічному дискурсах вживаються два терміни на означення радянського періоду — радянський і совіцький. Другий використовують, щоб підкреслити чужість радянської політики й культури та применшити масштаб залучення українського суспільства до проєкту Радянської України.[1][неавторитетне джерело] У 1992 останній президент УНР в екзилі , Микола Плав’юк передав повноваження першому президенту сучасної України Леоніду Кравчуку, підкресливши спадкоємність України від УНР

1. Перед окупацією: Відродження України та справжня надія. Після закінчення Першої Світової Війни та руху за незалежність, Україна оголосила себе незалежною державою в 1918 році. Цей момент став важливим в історії країни, і він започаткував новий період у її розвитку. Проте ця незалежність була короткочасною, оскільки Україну окупувала Радянська Росія, прагнучи включити її до складу РСФР (Російської Радянської Федеративної Республіки).
2. Окупація Росією: Гірка Реальність. У 1920-х роках Україну окупувала Радянська Росія, що призвело до втрат для українського народу. Ця окупація була супроводжена переслідуваннями, масовими репресіями та голодоморами, які спричинили смерть мільйонів українців. Велика частина цих трагедій стала наслідками політики Радянської Росії та злочинів більшовиків, які очолювали СРСР.
3. Більшовики: Злочинці Історії. Режим більшовиків, який очолював Ленін та пізніше Сталін, відомий своєю жорстокістю та терором. Багато українців стали жертвами політичних репресій та масових розстрілів. Голодомор 1932-1933 років, спричинений більшовиками, визнається геноцидом українського народу, оскільки це було насильне позбавлення мільйонів громадян України доступу до їжі та засобів існування.
4. Сучасна Україна та Надія на Майбутнє. Сьогодні Україна – незалежна країна, яка намагається відновити свою державність та розвиватися в умовах геополітичних викликів. Однак російська агресія на сході країни та анексія Криму залишають її під загрозою. Українці пам’ятають трагічні сторінки своєї історії та прагнуть побудувати майбутнє на основі демократії та прав людини.

Загальний висновок: Окупація Росією та злочини більшовиків стали чорними сторінками в історії України, і вони мали серйозні наслідки для українського народу. Однак Україна залишається країною надії та віри в майбутнє, де демократія та свобода переважають над пам’яттю про минуле.