Blog

On December 1, 1991, a nationwide referendum on Ukraine’s independence was held. The referendum ballot contained the text of the Act of Declaration of Independence of Ukraine, adopted by the Verkhovna Rada on August 24, 1991.

The question was: “Do you confirm the Act of Declaration of Independence of Ukraine?” with two possible answers: “Yes, I confirm” or “No, I do not confirm.”

The Ukrainian people confirmed their desire to live in an independent state – 90.32% of referendum participants answered: “Yes, I confirm.” In total, 31,891,742 people took part in the vote – 84.18% of Ukraine’s population.

The referendum was held in all 27 administrative regions of Ukraine: 24 oblasts, the Autonomous Republic of Crimea, Kyiv, and Sevastopol.

In Kyiv, 92.88% of voters supported Ukraine’s independence; in Donetsk Oblast – 83.9%; in Luhansk Oblast – 83.86%. In the Autonomous Republic of Crimea, 54.19% of voters said “Yes” to the independence of the Ukrainian state, while in Sevastopol the figure was higher – 57.07%.

Only after December 1, 1991, did other countries of the world begin to recognize Ukraine:

December 2 – Poland and Canada

December 3 – Hungary

December 4 – Latvia and Lithuania

December 5 – the Russian Federation, Argentina, Bulgaria, and so on

And on December 8, 1991, the Belovezh Accords declared the dissolution of the USSR.

Simultaneously with the referendum, on December 1, the first presidential elections in the history of the independent Ukrainian state were held, at which Leonid Kravchuk was elected head of state (61.59% of the votes). Viacheslav Chornovil took second place (23.27%), while Levko Lukianenko came third (4.49%). In total, 6 candidates ran for president.

Голодомор 1932-1933 років є геноцидом українського народу з численними тяжкими наслідками.

Наслідки Голодомору:

1. Втрата життів: Мільйони українців, включаючи дітей, жінок та чоловіків, загинули від голоду та хвороб. Це призвело до значного зменшення населення та втрати талановитих людей.
2. Зниження освіти та культури: Голодомор призвів до зниження рівня освіти та культури нації, оскільки багато людей померли, не здійснивши своїх потенційних досягнень.
3. Русифікація: Голодомор сприяв русифікації українців на всій території, оскільки Радянська влада намагалася придушити українську ідентичність.
4. Соціальний занепад: Багато родин були розірвані, а багато людей втратили свої майнові та матеріальні ресурси, що призвело до великого соціального занепаду.
5. Еміграція: Внаслідок Голодомору багато людей виїхали за кордон, шукаючи кращої долі та врятовуючи своє життя.
6. Політичні наслідки: Голодомор став однією з причин, чому українці стали незадоволеними радянською владою та активніше боролися за свої права та свободи.

Міжнародне визнання:

Багато країн та міжнародні організації визнали Голодомор 1932-1933 років геноцидом українського народу. Це стало можливим завдяки документам, свідченням виживших, архівним матеріалам, які підтверджують умисловий характер голодомору.

Важливість пам’яті:

Голодомор 1932-1933 років залишив невиліковну рану в історії України та світу. Важливо пам’ятати та вивчати цю трагедію, щоб вшанувати пам’ять жертв, визнати історичну правду та запобігти подібним трагедіям у майбутньому. Визнання цієї події геноцидом є важливим кроком у напрямку справедливості та відновлення історичної справедливості.

День пам’яті жертв Голодомору, встановлений на 24 листопада, важливий для вшанування пам’яті жертв та підтримки боротьби за визнання Голодомору геноцидом. Це також допомагає зберегти пам’ять про страждання тих, хто постраждав від цієї трагедії, та попереджувати подібні трагедії у майбутньому.

Пам’ять про Голодомор 1932-1933 років нагадує про страшну трагедію, яка сталася на теренах України та призвела до мільйонів смертей. Ця трагедія була спричинена  безжальною політикою Радянського Союзу.

Жодна історична подія не мала таких руйнівних наслідків, як більшовицький переворот 1917 року.

Жовтневий переворот 1917 року, здійснений окупаційними силами Більшовицької партії під керівництвом Володимира Леніна, став однією з найтрагічніших сторінок в історії України. Ця революція позначила початок окупації та тотального злочину над нашою землею.

Контекст перед переворотом:

На початку XX століття Україна була важкою іспитом на шляху до своєї незалежності. Перша світова війна та нерозуміння між національними групами створили плідний грунт для втручання іноземних сил та окупації.

Окупація Більшовиками:

Більшовики, прийшовши до влади після Жовтневого перевороту, ввели окупаційний режим на українських землях. Вони насильно впровадили свою ідеологію та практику заборони національної самобутності. Гетьман Мазепа та інші українські лідери були переслідувані та змушені втекти від режиму, що відкинув національні інтереси.

Злочини Леніна:

Ленін, як керівник Більшовиків, відповідає за численні злочини, включаючи голодомор та репресії проти політичних опонентів. Його політика репресій та національної асиміляції призвела до багатьох страждань українського народу.

Народження автономії

Після падіння самодержавства, ліквідації посади губернатора, канцелярії губернатора та губернського правління, влада на місцях перейшла до різних органів місцевого самоврядування. У Києві центром влади став Виконавчий комітет об’єднаних громадських організацій, до складу якого увійшли представники Київської міської думи, різних революційних партій та організацій, який став представляти Тимчасовий уряд у Києві й фактично виконував владні функції колишнього губернатора.

4 березня була створена Українська Центральна Рада. Спочатку Рада була лише однією з низки інших національних об’єднань — «Радою об’єднаних єврейських організацій» і «Польським виконавським комітетом».

Проте незабаром Рада стала вести самостійну політику. Проводячи широку агітацію серед сільського населення і спираючись на військові частини, укомплектовані українцями, Рада добилася фактичного визнання Тимчасовим урядом своєї провідної ролі. Це положення було закріплене 2 липня під час візиту до Києва міністрів Тимчасового уряду Михайла Терещенка та Іраклія Церетелі. На нараді з представниками Центральної Ради та Виконавчого комітету об’єднаних громадських організацій були розмежовані повноваження влади — Центральна Рада стала законодавчим центром автономної провінції. Тоді ж на нічному засіданні були визначені географічні рамки, на які поширювалася влада Ради.

Дії Терещенка і Церетелі, особливо визначення географічних меж юрисдикції Центральної Ради, призвели до урядової кризи в Петрограді: всі міністри-кадети на знак протесту вийшли зі складу Тимчасового уряду.

Жовтень 1917

На відміну від Петрограду та Москви, в Києві за владу конкурували не дві, а три політичні сили: Тимчасовий уряд в особі Виконавчого комітету міської думи, більшовики та Центральна Рада. Тимчасовий уряд, серед всіх військ київського гарнізону міг розраховувати лише на юнкерів військових училищ і деякі окремі частини, більшовиків підтримували військові частини, що розміщувалися в заводі «Арсенал». Ці сили були приблизно рівні, тому результат подій визначили частини, що були під контролем Центральної Ради, та в яких переважали українці.

Окрім незначних епізодів, озброєних зіткнень не було — сторони обмежилися з’ясуванням своїх сил. Оцінивши ситуацію, Центральна Рада направила вірні частини проти сил Тимчасового уряду. Після цього війська, вірні Тимчасовому уряду, капітулювали. В результаті влада в Києві перейшла до Центральної Ради.

Аналізуючи політику більшовиків в період жовтневого перевороту, газета «Нова Рада» у статті «Хто з ними» від 10 листопада 1917 року писала: «Вони й зараз поводяться на Україні як господарі й завойовники-переможці: де хочуть трусять, кого хочуть арештовують, мають своє військо. Поводяться так, ніби іншої влади в Києві та інших містах немає, утворили свої органи влади, не сваряться з нашою владою і не миряться, не повстають проти української влади, але нахваляються». Далі автор статті попереджає: «А що гірше всього, що можуть завтра заревти гармати по вулицях Києва і що тоді буде з серцем України — страшно подумати»^[25]

Листопад 1917

9 листопада Рада опублікувала 3-й Універсал, що підсумовував події: Україна проголошувалася Українською Народною Республікою зі збереженням федерального зв’язку з Росією. Крім того до Універсалу були включені декларативні заяви про майбутні соціальні реформи: скасування права власності на землю і введення 8-годинного робочого дня.

Грудень 1917

4 (13) грудня 1917 року Володимир Ленін як голова Совнаркому Радянської Росії оголосив Маніфест, у якому між іншим ішлося, що Совнарком РФ «визнає Народну Українську Республіку, її право зовсім відокремитись від Росії або вступити в договір з Російською Республікою». Усе, що стосується національних прав та національної незалежності українського народу, — писалося в Маніфесті, — визнається нами, Радою Народних Комісарів, зараз же, без обмежень і безумовно.

У грудні 1917 року в Києві відбувся Всеукраїнський з’їзд Рад, який пройшов з ініціативи більшовиків, На з’їзд прибуло понад дві з половиною тисячі делегатів. Коли виявилося, що більшовики становлять усього близько 4 відсотків делегатів, тож на успіх розраховувати вони не можуть, близько 70 делегатів-більшовиків покинули з’їзд у Києві й перебралися до Харкова, де провели власний з’їзд Рад. На цьому з’їзді, де було лише четверо українців, було ухвалено резолюцію, яка, зокрема, містила такі пункти:

• про входження до складу РФССР Донецько-Криворізького басейну і про виключення його зі складу України.
• про негайне поширення на території України (УНР) усіх декретів і розпоряджень робітничо-селянського уряду федерації.
• про те, що «Україна повинна становити федеративну частину Російської республіки».

Такі «постанови» та «рішення» дали підстави Леніну втручатися у внутрішні справи України — УНР. Уже в грудні 1917 року рішенням Совнаркому Росії до Харкова вислано з Росії військові загони Червоної гвардії в розпорядження «штабу боротьби з контрреволюцією на Півдні Росії». Цей орган очолював комісар Володимир Антонов-Овсієнко.

Наслідки для України:

Жовтневий переворот і наступна окупація Більшовиками суттєво вплинули на подальший розвиток України. Втрата незалежності та репресії призвели до тяжких часів для нашого народу. Проте, ці події також висвітлили мужність та боротьбу українців за свободу та незалежність.

Вплив на Історію:

Події 1917 року і жовтневий переворот стали важливим етапом в історії України. Вони показали, що гідність та національний дух українського народу ніколи не можуть бути придушені. Ця боротьба за незалежність тривала десятиліттями і завершилася створенням сучасної України.

Жовтневий переворот та окупація Більшовиками – це трагічні сторінки історії України, які завжди будуть нагадувати нам про необхідність боротьби за свободу та незалежність.

1709 рік – Полтавська битва: Вирішальний бій на Українських Землях

Полтавська битва, що відбулася 27 червня (8 липня за новим стилем) 1709 року поблизу міста Полтава, мала величезний вплив на історію України і світу. Ця битва між військами Російської імперії та шведської армії під керівництвом Карла XII стала рішальною для подальшої долі багатьох країн та визначила події на українських землях.

Контекст перед битвою:

На початку XVIII століття Україна опинилася в центрі геополітичних конфліктів. Карл XII, король Швеції, розпочав війну з Російською імперією, і ця війна розгорнулася на українських землях. Гетьман Іван Мазепа обрав бік шведського короля, сподіваючись на підтримку для боротьби проти польського та російського панування.

Підготовка до битви:

Обидва ватаги зібрали величезні армії, і битва стала неминучою. Петро I Російський особисто командував російськими військами, вважаючи цю битву вирішальною для майбутньої імперії. Карл XII намагався використовувати стратегічну перевагу шведської кавалерії.

Битва та її Наслідки:

Полтавська битва стала драматичним сутичкою. Шведська армія не змогла прорвати оборонні лінії російської імперії, і армія російської імперії перемогла. Гетьман Мазепа та Карл XII були змушені втекти від поля бою.

Ця перемога Петра I відзначалася як величезна перемога Російської імперії над шведською державою, і вона вплинула на подальший розвиток України. Російська імперія посилила свій контроль над центральною та східною Україною, а гетьманська влада була обмежена.

Наслідки для України:

Полтавська битва залишила глибокий слід в історії України. Втрата гетьманської автономії призвела до подальших подій, які вплинули на українську ідентичність та історію. З часом, ця подія стала символом національного спротиву та прагнення до незалежності, і вона знаходить своє відображення в культурі та літературі України.

Полтавська битва 1709 року залишила незабутню позначку в історії України і стала однією з найважливіших сторінок в її довгому шляху до незалежності і самобутності.

У 1654 році в історії України сталася подія, що мала величезний вплив на подальший розвиток країни – Угода між гетьманом Богданом Хмельницьким та Московською Московією, яка відома як Переяславська рада або Переяславський договір.

**Попередні події:**

Перша половина XVII століття була часом тяжких випробувань для України. Країна переживала війни з Польщею, Швецією, Туреччиною та іншими сусідами. Постійні конфлікти призводили до кривавих втрат та руйнувань на українських землях.

**Пошук союзника:**

У цей важливий момент історії гетьман Богдан Хмельницький шукав спосіб захистити Україну та забезпечити її незалежність. Його увага прикута до Московської Московії, яка в той час була однією з найвпливовіших держав на сході.

**Укладання угоди:**

У вересні 1653 року відбулася зустріч Богдана Хмельницького з послами Московської Русі. У 1654 році відбулася Переяславська рада, де була укладена угода між Україною та Московською Московією. Згідно з цією угодою, гетьман Богдан Хмельницький визнав царя Московії Алексія І за свого покровителя та обіцяв йому вірність.

**Послідовності та наслідки:**

Угода 1654 року була важливою подією, яка визначила подальший хід історії України та Росії. Вона визначила покровительство України царської Москви, але також привела до складних конфліктів з Польщею та іншими сусідами.

Усередині України спільні війська боролися проти польської домінанти, але ця співпраця також мала свої напруги. Угода 1654 року позначила початок складної епохи в історії України, коли вона опинилася між двома великими імперіями.

Незважаючи на складнощі, угода 1654 року відкрила шлях до об’єднання західних і східних українських земель під одним гетьманом та стала першим кроком до подальшої боротьби за незалежність та суверенітет України.

Монгольська Інвазія 1240 року: Страшна Катастрофа та Спадщина України

Монгольська інвазія 1240 року стала однією з найстрашніших та найважливіших подій в історії України. Ця подія, відома також як Монгольська інвазія Батиєва, призвела до руйнування Київської Русі та встановлення татаро-монгольського панування на цих землях. У цій статті ми розглянемо події, причини та наслідки цієї історичної трагедії.

Попередні Події:

Перед Монгольською інвазією Русь переживала період політичних та внутрішніх конфліктів між різними князівствами. Це послабило об’єднану оборону Русі проти загрози зі сходу.

Прихід Монголів:

У листопаді 1240 року монгольський військовий вождь Батий, онук Чингісхана, входив до Києва, що призвело до масштабного руйнування міста. Монголи розширили свій вплив на багато частин Русі, завоювавши й контролюючи значну територію.

Процес Завоювання:

Монгольське завоювання було вражаючим та жорстоким. Вони використовували військову стратегію, яка включала в себе облоги, пожежі та масові руйнування міст. Ця трагічна інвазія призвела до величезних людських втрат та соціальних розладів.

Наслідки для Русі:

Монгольська інвазія мала далекосяжні наслідки для Русі. Вона призвела до поневолення руських князів та народу перед монголами та створення Золотої Орди, яка контролювала територію Русі. Руські міста та населені пункти були руйновані, і культурна спадщина зазнала великих втрат.

Культурний та Економічний Вплив:

Монгольська інвазія призвела до знищення багатьох цінних документів, рукописів та архівів, що були важливою частиною культурної спадщини Русі. Економічно монголи наложили податки на підкорені території, що обмежило розвиток торгівлі та господарства.

Подальший Розвиток:

Хоча Монгольська інвазія стала страшною катастрофою для Русі, народи, які зазнали цього вторгнення, продовжили свій життя та відновили свої держави з часом. Ця трагедія стала важливим випробуванням для руського народу та вплинула на його характер і спадщину.

Спадщина та Пам’ять:

Монгольська інвазія 1240 року залишила глибокий слід в історії України. Вона нагадує про потребу об’єднання та відсутність зовнішньої агресії в історії України та нагадує про важливість захисту культурної спадщини та незалежності.

Монгольська інвазія 1240 року залишила свої сліди в історії України та надалі визначала розвиток регіону протягом століть. Ця трагедія нагадує про силу нації та її здатність відновлюватися після найважчих випробувань.

Хрещення Русі в 988 році: Релігійна Трансформація та Культурна Ідентичність

Хрещення Русі в 988 році є вирішальним етапом в історії України та східнослов’янських народів. Ця подія маркує прийняття християнства як офіційної релігії та вплинула на формування культурної та ідентичності регіону.

Хрещення Русі:

Хрещення Русі було виконано князем Володимиром Великим, який вибрав християнство як державну релігію. Це рішення було важливим кроком в історії України, оскільки воно привело до ширшого поширення християнства серед населення та вплинуло на культурні та соціальні зміни.

Культурна Трансформація:

Хрещення Русі відкрило шлях для розвитку писемності, мистецтва та освіти. Українська православна церква стала важливим центром освіти та культури, де створювалися рукописи, ікони та архітектурні шедеври. Ця період також сприяв розвитку української мови як літературної та культурної основи.

Формування Ідентичності:

Хрещення Русі сприяло формуванню ідентичності східнослов’янських народів, включаючи українців. Воно стало символом спільних цінностей, які об’єднали людей навколо християнської віри та культурних традицій.

Сучасний Вплив:

Хрещення Русі залишається важливим елементом сучасної ідентичності України. Українська православна церква продовжує бути важливим культурним та релігійним центром, а спадщина хрещення видна у багатьох аспектах українського життя, включаючи свята, обряди та мистецтво.

Хрещення Русі в 988 році є визначальною подією в історії України, яка вплинула на її культурну, релігійну та ідентичність, і вона продовжує жити у серцях українців.

Заснування Києва: Епоха, Що Створила Велич України

Заснування Києва у 882 році є однією з найважливіших історичних подій в історії України та східнослов’янських народів. Ця подія, яка сталася майже тисячоліття тому, відзначається як національний святковий день та символізує національну ідентичність та гордість.

Легенда Про Заснування:

Заснування Києва пов’язане з легендарною фігурою – князем Києм, який, за легендою, обрав це місце для будівництва міста і назвав його на свою честь. За іншими версіями, Київ був заснований Шчеком і Хоривом, братами-близнюками, але в обох випадках важливим є символізм, пов’язаний з ім’ям міста.

Географічне Розташування:

Київ розташований на берегах річки Дніпро, найбільшої річки України. Його стратегічне розташування забезпечило легкий доступ до водних шляхів, що були важливими для торгівлі та оборони. Місто розташоване в природному центрі України, що робить його ідеальним місцем для створення державного центру.

Роль Києва в Ранній Історії:

Заснування Києва відкрило еру Київської Русі, першої великої східнослов’янської держави. Київська Русь стала сильним політичним, культурним і економічним центром, який зростав у велику імперію під керівництвом князя Олега, княгині Ольги та князя Володимира Великого.

Культурне Надбання:

Заснування Києва також ознаменувало початок розвитку писемності та культури. Київ став місцем, де створювалися рукописи, мистецтво, архітектурні шедеври і де розвивалися освіта та наука. Інтелектуали, які навчалися та працювали в Києві, внесли великий внесок у розвиток української культури та ідентичності.

Імперія Київської Русі:

В середньовіччі Київська Русь стала однією з найвпливовіших держав Європи. Великий князь Володимир Великий прийняв християнство від Візантійської імперії в 988 році, що суттєво вплинуло на релігійну та культурну ідентичність України.

Сучасний Вплив:

Сьогодні Київ є столицею та найбільшим містом України. Він залишається важливим культурним та історичним центром, де зберігаються численні пам’ятки, музеї та архітектурні шедеври. Заснування Києва 882 року залишається символом давніх традицій і національного гордощів України.